Пухлини сечового міхура посідають друге місце за поширеністю серед злоякісних новоутворень сечовидільної системи, поступаючись лише раку простати. Захворювання виявляється у чоловіків у три-чотири рази частіше, ніж у жінок.
Пухлини сечового міхура можуть бути як доброякісні, так і злоякісні. У 90% випадків діагностують злоякісні пухлини, тоді як доброякісні зустрічаються значно рідше – лише у 10% пацієнтів. Незважаючи на меншу частоту, пухлини у жінок зазвичай мають більш агресивний перебіг та гірший прогноз.
Спеціалісти LISOD наголошують на важливості своєчасного звернення до лікаря при появі перших симптомів, що можуть свідчити про аномальні зміни у сечовому міхурі. Розпізнавання цих ознак допомагає розпочати лікування на ранніх стадіях та підвищити шанси на повне одужання.
Куріння – основний фактор ризику розвитку раку сечового міхура
В Україні, як і в багатьох інших країнах, куріння залишається одним із найпотужніших факторів, що провокують рак сечового міхура. Хоча в середньому захворювання виникає у віці близько 50 років, випадки онкологічних захворювань у молодших вікових групах трапляються все частіше (через значну поширеність куріння та недостатню профілактику). Канцерогени, які містяться в тютюновому димі, потрапляють до сечовивідних шляхів і викликають мутації клітин сечового міхура, що призводить до злоякісних перетворень.
За даними досліджень, значна частина пацієнтів із пухлиною у сечовому міхурі мають історію тривалого куріння, що підкреслює важливість відмови від цієї шкідливої звички для профілактики захворювання.
Професійні ризики розвитку раку сечового міхура
Окрім куріння, також існує значний ризик виникнення раку сечового міхура серед працівників низки промислових секторів. Особливо це стосується осіб, зайнятих у лакофарбовій, текстильній, гумовій, шкіряній та хімічній промисловості. Ці галузі характеризуються підвищеним контактом із токсичними хімічними речовинами – ароматичними амінами, розчинниками, барвниками та іншими канцерогенами, які мають доведену здатність провокувати розвиток ракових пухлин сечового міхура.
В Україні відсутність належного контролю за умовами праці та недостатній рівень охорони здоров’я роблять цю групу населення особливо вразливою. За оцінками, до 20-25% випадків пухлин сечового міхура можуть бути пов’язані саме з професійними впливами. Тому для працівників таких галузей надзвичайно важливі регулярні профілактичні огляди і рання діагностика.
Основні симптоми раку сечового міхура
Цей тип пухлин може проявлятися різноманітними симптомами, багато з яких є неспецифічними, тому важливо знати основні ознаки захворювання та не ігнорувати їх. Ось вісім ключових симптомів, що можуть свідчити про розвиток пухлини сечового міхура:
- Кров у сечі (гематурія). Найпоширеніший і найтривожніший симптом. Зазвичай кров у сечі з’являється безболісно і може бути непомітною неозброєним оком (мікроскопічна гематурія). Навіть одинична поява крові в сечі вимагає термінового звернення до лікаря.
- Зміна звичок сечовипускання. Включає частіші позиви, біль або печіння під час сечовипускання, відчуття неповного спорожнення сечового міхура. Ці симптоми можуть бути наслідком подразнення сечового міхура пухлиною.
- Біль у нижній частині спини або в одному боці. Локалізований біль може свідчити про поширення пухлини або ураження сусідніх органів і структур.
- Втрата апетиту. Загальна ознака порушення обміну речовин при онкологічному процесі, що часто супроводжує різні види раку.
- Незрозуміла втрата ваги. Несподіване зниження маси тіла без зміни режиму харчування або фізичної активності – тривожний симптом, що свідчить про системний вплив пухлини.
- Запальні реакції і набряки. Можуть проявлятися у вигляді набряклості кінцівок, особливо ніг, а також дискомфорту в області живота або шлунка. Це свідчить про загальне запалення в організмі, яке часто супроводжує злоякісні процеси.
- Відчуття слабкості та підвищена втома. Онкологічне захворювання спричиняє зниження життєвого тонусу, що проявляється постійною слабкістю та швидкою втомлюваністю навіть при невеликому фізичному навантаженні.
- Анемія. Патологічний стан, при якому знижується рівень гемоглобіну та еритроцитів у крові. Виникає через хронічну кровотечу або порушення кровотворення, пов’язані з онкологічним процесом, і може посилювати симптоми слабкості і задишки.
Знання цих симптомів допоможе своєчасно звернутися по медичну допомогу і розпочати необхідне обстеження. Рання діагностика – ключ до успішного лікування раку сечового міхура.
Хірургічне втручання – золотий стандарт лікування раку сечового міхура
Першим і найважливішим етапом у діагностиці та лікуванні аномальних змін у сечовому міхурі є хірургічне втручання, яке вважається золотим стандартом терапії. Під час операції видаляють пухлину, що не лише дозволяє підтвердити діагноз, а й визначити стадію захворювання. Отримані дані є основою для подальшого лікувального плану.
Для пухлин, які не проникли в м’язовий шар сечового міхура, найефективнішим методом є трансуретральна резекція з подальшим внутрішньоміхуровим введенням лікарських препаратів. Цей підхід допомагає запобігти рецидивам і поліпшує прогноз.
У випадках, коли пухлина проникає в м’язовий шар або має більш агресивний характер, рекомендується радикальна цистектомія – хірургічне видалення сечового міхура. Обсяг операції та подальше лікування визначаються індивідуально, залежно від розповсюдженості пухлини та загального стану пацієнта.
Зміна способу життя та регулярне медичне спостереження – ключові умови успішного одужання
Після лікування пацієнтам рекомендують відмовитися від куріння, оскільки воно значно підвищує ризик рецидиву захворювання. Також важливо дотримуватися збалансованої дієти, збагаченої фруктами та овочами, які підтримують імунну систему та сприяють загальному оздоровленню організму.
Особи, зайняті у професіях із підвищеним ризиком впливу канцерогенів, мають обов’язково переглянути умови праці та, за можливості, змінити сферу діяльності, щоб мінімізувати подальший негативний вплив на здоров’я.
Регулярне медичне спостереження протягом щонайменше п’яти років після завершення лікування є життєво необхідним. Систематичні огляди та діагностичні дослідження допомагають вчасно виявити можливі рецидиви або ускладнення, що суттєво підвищує шанси на успішне довгострокове одужання.
