Мовчала про гроші понад рік. Та одного дня зібралася — і сказала. Розповідаю, як пройшла моя перша розмова з керівником про підвищення зарплати — і що з того вийшло.
Вперше я наважилась сказати це вголос: «Можемо обговорити мою зарплату?». Здавалося б, проста фраза. Але вона застрягала в горлі майже рік. Чомусь кожен раз я відкладала — після свят, після проєкту, після «ще трошки»…
Знайоме відчуття? Коли робиш більше, береш відповідальність, вирішуєш завдання, але мовчиш про те, скільки це коштує. Ми не звикли говорити про гроші — і це часто грає проти нас.
У цій статті я розкажу, як я підготувалась до розмови з керівником, що саме сказала, як на це відреагували — і який результат це дало. Якщо ти теж на роздоріжжі — варто чи ні — мій досвід, можливо, підштовхне тебе до дії.
Чому говорити про гроші — це не нахабство, а зрілість
Це був не страх. Це було щось глибше — відчуття «ніби я щось вимагаю». Наче прошу більше, ніж заслужила. І тільки згодом я зрозуміла: це соціальна звичка мовчати.
Ми боїмося виглядати конфліктними. Думаємо, що керівник сам має «помітити». Але життя не телепатичне. І мовчання не дорівнює лояльності — воно радше дорівнює знеціненню.
Важлива думка: коли ти просиш більше, ти не шантажуєш — ти надаєш зворотній зв’язок. Це частина відповідальної роботи над собою і своїм професійним розвитком.
3 кроки, які допомогли мені підготуватись до розмови
Ось де все почалося: я сіла й написала список. Не емоції, не «мені здається», а конкретні речі, які я зробила за останні 12 місяців.
1. Оцінила свій внесок
Згадала, які проєкти завершила, що запровадила нового, де оптимізувала процеси. Кількісні результати теж мають значення — наприклад, на скільки зросли продажі чи зменшився час обробки задач.
2. Перевірила ринкову вартість моєї позиції
Я подивилася кілька сайтів із вакансіями, опитала знайомих у схожих компаніях — цифри вразили. Мій рівень був помітно вищий, ніж моя зарплата.
3. Проговорила діалог вголос
Так, буквально. Перед дзеркалом. Прописала, як почати, як реагувати на «давайте пізніше», як завершити. Це дало мені спокій — я знала, що говорю впевнено й по суті.
🔹 Цей підхід прибрав емоції з рівняння. Залишився лише конструктив.
Що відповів шеф і як це прозвучало
Я обрала момент після завершення великого проєкту. Попросила 15 хвилин часу. Сіла з блокнотом, відкрила цифри — і почала говорити.
Мені здається, керівник теж був трохи здивований. Але слухав уважно. Поставив кілька питань, уточнив деталі. Я говорила спокійно, без тиску. І головне — не просила «більше», а пропонувала: «Я хочу обговорити перегляд винагороди з огляду на…»
Він не сказав “так” одразу. Але й не сказав “ні”. Попросив тиждень на роздуми. Ми розійшлися з відчуттям: мене почули.
Через тиждень я отримала… не те, що очікувала
Замість прямого підвищення мені запропонували інше: участь у новому проєкті з частковим управлінським функціоналом — і з обіцянкою перегляду зарплати після першого етапу.
На перший погляд — не те, чого я хотіла. Але потім я побачила: мені дають зону росту. Мені довіряють більше. І водночас — тестують у новому форматі.
Так я почала розвивати навички, яких раніше в мене не було. І вже за 2 місяці ми знову сіли говорити — і цього разу результат був прямим: офіційне підвищення.
Що варто врахувати, якщо ти плануєш таку розмову
Не кожна розмова про гроші проходить гладко. Але є речі, які допоможуть зробити її конструктивною.
- 🟢 Обирай момент: бажано — після вдалого завершення задачі чи періоду.
- 🟢 Не порівнюй себе з колегами — говори тільки про себе.
- 🟢 Готуйся до запитань: «Чому саме зараз?», «Чому саме така сума?»
- 🟢 Думай не тільки про зарплату: можна обговорити бонуси, відпустку, гнучкий графік.
- 🟢 Якщо тобі відмовляють — проси зворотний зв’язок і запитай, коли можна повернутись до питання знову.
Це не разова акція. Це процес.
Як ця розмова змінила моє ставлення до себе
Найбільша трансформація сталася не в банківському додатку — а у ставленні до себе. Я почала говорити впевненіше. Відстоювати кордони. І не лише на роботі.
Я зрозуміла: якщо ти не говориш про свою цінність — її можуть не помітити. У сучасному світі вміння вести діалог про винагороду — це така ж частина професійності, як дедлайни чи звітність.
Мене почали залучати до інших рішень. Колеги стали частіше радитися. Це був ефект, якого я не чекала — але який усе змінив.
Ця історія не про те, як «прийшла — і одразу отримала». Це історія про внутрішню готовність. Про те, як вирости з думки «я ще не варта» до позиції «ось, що я роблю — ось, що я можу».
Просити про підвищення — це не егоїзм. Це частина нормальної кар’єрної гігієни. І якщо ви теж відчуваєте, що «час прийшов» — можливо, він справді прийшов.
👉 А ти вже говорила з керівником про свою зарплату?
Збережи цю статтю, якщо готуєшся до такої розмови — або поділись із подругою, якій це може знадобитись.
